Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 19.07.2018, 03:02

Синівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Травень » 8 » ПОРЯД ЖИВЕ СТАРЕНЬКА ЛЮДИНА
18:48
ПОРЯД ЖИВЕ СТАРЕНЬКА ЛЮДИНА

На краєчку села притулилась сивенька хатина,

Вся у землю вросла, від років похилилась на бік.

На даху черепиця, на стінах обсипалась глина,

А у хаті тій мати сама доживає свій вік.

К. Сенченко

 

Одним із головних завдань волонтерського загону «Надія» є надання допомоги у господарчих справах самотнім пенсіонерам та солдатським вдовам.

З настанням весни,  особливо багато додається нових турбот у господарстві одиноких жителів села Синівки. Тому школярі зажди готові допомогти таким людям.

Цього разу юні волонтери взяли під опіку таких односельців: традиційно солдатську вдову Хілько Тетяну Сергіївну, а також пенсіонерок Гапієнко Наталію Григорівну і Гапієнко Тетяну Володимирівну. Школярі допомогли літнім людям у засадженні присадибної ділянки картоплею та кукурудзою.

 Особливу турботу учні проявляють  до своєї давньої підшефної Хілько Тетяни Сергіївни (10.09.1922 р.н.). Діти не тільки приносять до садиби воду, а й годують курей, замітають у дворі. А ще люблять слухати спогади старенької про своє нелегке життя-буття. Цього разу бабуся розповіла про свою молодість… Грізного 1942 вісімнадцятилітньою вийшла заміж за Клюса Павла Захаровича. Невдовзі чоловіка забрали на фронт.    Тяжко переживала розлуку з коханим. На жаль, це було не останнім випробуванням на моєму життєвому шляху.

Разом з багатьма односельцями у 1943 році я потрапила на
примусові роботи до Німеччини. Працювала поблизу Берліна на
картопляній фабриці. Хазяїн був жорстокою людиною, а от дружина ставилася до невільників краще. Тому, мабуть, до цього часу пам'ятаю її ім'я - Махта. Умови проживання для невільників були жахливими: бараки з колючою проволокою. Неподалік      знаходився     концтабір     з     радянськими військовополоненими.

На фабриці мені доводилося виконувати різні роботи: мити картоплю, сушити її, прати білизну. Іноді підневільні знаходили можливість перекинути картоплю військовополоненим, за що їх часто карали.

Жахливі умови життя, тяжка праця і юні роки - ці поняття були зовсім не сумісні. Так минали довгі місяці неволі. І тільки восени 1945 року повернулася додому,  де мене чекала сумна звістка: загинув на фронті Павло. Убита горем, я все ж не скорилась. Треба було відбудовувати житло, налагоджувати роботу в колгоспі. 13 років пропрацювала дояркою, 3 роки ланковою. Вийшла заміж удруге. Разом з чоловіком виховали двох дітей: Ганну і Василя. Зараз для мене єдиною втіхою є онуки і правнуки. А роки, проведені в неволі, забути не можу…

На очах Тетяни Сергіївни заблищали сльози. А ми затихли в задумі – наше дитинство щасливе!..

Переглядів: 42 | Додав: Завуч | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Сайти
Сайт Президента України
Сайт Верховної Ради України Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки Харківський регіональний центр оцінювання якості освіти Портал Педагогічна преса Сайт відділу освіти Липоводоолинської РДА

Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
Google Meta

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz